Петриківський розпис: душа Дніпра


Петриківський розпис існує ще з 18-го століття, але наново він здобув популярність не так давно.  Коли потрапив до Cписку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО. Сьогодні він завойовує  Дніпро: все частіше з’являючись на одязі та різних аксесуарах містян. Крім того, Петриківський розпис може стати символом Євробачення-2017. А що про цю хвилю популярності думають самі майстри, які присвятили все життя цьому виду декоративного мистецтва.


003Оволодіти технікою петриківського розпису може кожен, але щоб намалювати  такі картини  потрібно присвятити  все життя цій справі, як майстриня Ніна Турчин.

Любов до мистецтва жінці привив батько, коли подарував їй дефіцитні на той час фарби, а петриківського розпису навчили у школі. Це заняття настільки захопило тоді маленьку Ніну, що й працювати вона пішла на фабрику розпису.

«Це ж добре, це народне, це перлина душі людської. Це видумано самим народом, це треба цінувати, бо це душа нашого народу», – говорить майстриня Ніна Турчин.

Мешканці Петриківки активно просувають розпис, як свій бренд через соцмережі.

А ось власне й сама Петриківка – родоначальниця славнозвісного  розпису. Що ж може вона запропонувати туристам? Звісно, екскурсії. І почнемо ми з музею етнографії, побуту та народно-прикладного мистецтва.  Саме тут  вам розкажуть про всі символи закодовані у петриківському розписі:

«Ось гляньте на цю таріль: козак і козачка, а поруч калина – символ дівочої краси і дубове листя – символ  козацької сили і мужності», – розповідає екскурсовод Олена Терещенко.

Музей нараховує понад  2000 експонатів  і більша їх частина  надійшла до його фонду з колишньої фабрики розпису «дружба», що зараз стоїть занедбана. проте свого часу там виробляли доволі незвичні речі.Безымянный

«Якщо ми піднімемо оцю велику башту – тут вміститься  висока пляшка, а  в кожну меншу башту – вміститься менша.  І ось, подивіться, навіть є чарочки», – показує екскурсовод Олена Терещенко.

Біля витоків фабрики стояв  художник Федір Панко. Саме під його керівництвом вона  запрацювала на всю потужність та надала робочі місця  для майже 400 -т художників аби увіковічнити пам’ять батька.  Валентина Панко створила у центрі селища  музей його імені.

«Без цієї особистості просто важко уявити розвиток петриківського мистецтва в повоєнний час взагалі, бо після війни все пов’язане з мистецтвом у нас в Петриківці зникло», – говорить майстриня Валентина Панко.

Художник приділяв багато уваги в своїх картинах історичному минулому свого краю: починаючи від заснування  і до голодомору. Однак була й група митців, яка захотіла працювати сама на себе  і відкрила власне підприємство –  Центр народного мистецтва “Петриківка”.  Тут і виставкові  зали, і  художня школа для школярів,  а також майстри, які  працюють просто тут. Ми вирішили розпитати їх про те, як ставляться вони до того, що логотипом Євробачення 2017 – може стати петриківський розпис.

«Це дуже добре, це приємно, це чудово. І це говорить про те, що бажання є  підтримати імідж Петриківки, запропонувати дійсно те, що визнано  в світі (Юнеско). Тому безумовно  це дуже хороша ініціатива», – говорить  художник Андрій Пікуш.

«Думаю, що це дуже прогресивно. Петриківка вона і зараз популярна, а то ж буде ще ближча до людей, Європи», – радіє художник Володимир Глущенко.

«Ой! Та про що ви говорите? Як би там ще якусь мою квітку показали. Я буду рада. Я спостерігаю за Євробаченням», – каже майстриня Ніна Турчин.

002А заварив всю кашу з логотипом  скромний студент та місцевий екскурсовод – Ігор Лісний.

«Не можна сказати, що це суто моя ідея. Вона існувала давно – ще на «Евро-2012» планували зробити символом. Ну і зараз така підвернулась  дуже крута нагода і можливість, а я власне показав, як би це могло виглядати», – розповідає місцевий мешканець Ігор  Лісний.

Ось такий він наш петриківський розпис. Хотілося б закінчити словами мера  з презентації нашого міста комісії з євробачення:

«У ньому немає такого, знаєте, як у нас кажуть, шароварщини. Ми дуже пишаємося. Це дійсно наше національне і всесвітнє надбання», – говорить міський голова Борис Філатов.

Тож пишаймося та не цураймося свого – рідного,  а футболки зі символами «я люблю Нью-Йорк»  хай зачекають.





Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

 


© КП «ДМСТ»

2018 Всі права застережено

При використанні матеріалів посилання на сайт обов'язкове


circlefacebook circleinstagram circleemail