Вечір пам’яті Олександра Чернікова


Вечір пам’яті Олександра Чернікова,  журналіста, що загинув два роки тому, захищаючи країну –  зібрав не так багато дніпрян, хоч вхід і був вільним. Але як сказали зі сцени:  зайвих  тут  дійсно не було. Прийшли друзі, колеги, одногрупники, волонтери, побратими, громадські активісти  –  Саша оточував  себе тільки найкращими людьми.


«Это наверное был действительно последний герой нашего времени.  В его лице мы хотели бы вспомнить ребят, которые ушли в АТО и которые не вернулись сюда. Мы хотели бы поблагодарить всех тех, кто поддерживал, кто помагал, кто лечил…», – говорить організатор заходу, одногрупниця Олександра Чернікова Тетяна Смирнова.

Взимку 2015-го року на підступах до Донецького аеропорту позиції неодноразово переходили від наших до сепаратистів і навпаки. У загальній колотнечі бійці 25-ї бригади не одразу зрозуміли, що ворожа колона підійшла до них  занадто близько. Відбилися, та боєприпасів було катма.  Саша та ще троє побратимів, лише з автоматами проти танку залишилися охороняти відступ роти. З тих, хто залишився – не вижив ніхто.

«Это конечно было ударом очень сильным,  потому что столько пройти и когда уже осталось буквально два месяца  мы уже знали, что дембель будет  и такая утрата.. Два года прошло,  но боль утраты чесно сказать не исчезла никуда», – каже побратим  Олександра Чернікова Віталій Пепко.

Вечір пам’яті був доволі неформатним: жодного офіціозу, це скоріше  концерт- спогад,  концерт- біль… Кожен охочий міг вийти на сцену і  щось сказати.  Говорити було важко навіть нашому меру, який довгий час працював разом з Олександром:

«Он  был чистый, и знаете с ним было реально очень приятно работать.  Лучшие, честные, светлые, добрые, порядочные люди – к сожалению они уходят первыми. И до тех пор пока жива  наша пам’ять о них  – они всегда будут с нами рядом»,  -пригадує міський голова Дніпра Борис Філатов.

Та крім знайомих загиблого воїна, на цей вечір прийшли й ті, хто зовсім його не знав. Мотивація одна.

«Герої є тільки там, де пам’ятають  мертвих героїв, де пам’ятають полеглих героїв.  Якщо не буде пам’яті, то не буде нікого на фронті і рашка прийде сюди», – говорить учасник АТО Олег Репан.

«Все ж таки важлива тема. Потрібно пам’ятати цих хлопців, що загинули захищаючи нас, щоб ми могли спокійно тут жити і навчатися», – говорить студент Владислав Мельничук.

Звукорежисери, артисти, співаки – ніхто не  просив  жодної копійки за свій виступ. Для всіх було за честь виступити на цьому вечорі – вечорі пам’яті Олександра Чернікова. Сашо, ми пам’ятаємо…

 

 

 

 

 



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

 


© КП «ДМСТ»

2018 Всі права застережено

При використанні матеріалів посилання на сайт обов'язкове


circlefacebook circleyoutube circleinstagram circleemail